чит

Если вы хотите, чтобы ваши дети были умными — читайте им сказки.
Если вы хотите, чтобы они были еще умнее — читайте им больше сказок

Альберт Эйнштейн

——————————

Затишно дітям в пазусі казок.
Отак би й слухав про царя Салтана
або про те, як весело козак
обманював турецького султана.
Про карих коней з полуменем грив,
про чаклуна, що все на світі може.
І хто б там що кому не говорив,
а згине зло і правда переможе!
Той у Яги царівну відбере,
той кам’янисте поле переоре.
Кощій Безсмертний непремінно вмре,
і всі безглуздя роздум переборе.
Лише борись, а щастя не втече.
Не схаменися — півжиття позаду.
І вдень, і ніч, і тисячі ночей…
Спасибі вам за цю Шехерезаду.
Ліна_Костенко

Реклама

Кіт, який дуже любив читати

кнм

Був собі колись кіт, який дуже любив читати.

котск1

Він народився у великій дружній родині. У нього була добра, лагідна мама, суворий, але справедливий тато, два братики та дві сестрички — грайливі, галасливі та непосидючі. Проте Мурчик був спокійним і розважливим. Коли всі кошенята весело гралися, він сидів десь у тихому куточку та розглядав картинки у книжках. Він дуже рано навчився читати — раніше за всіх своїх братиків і сестричок, — і тепер не тільки розглядав яскраві картинки, але й читав цікаві казки та оповідання. Увечері мама вкладала діток-кошенят спати, а Мурчик ховався під ковдрою з ліхтариком і читав, поки мама не приходила й не забирала книжку. Читать далее

Король-Лиходій

зл

За високими горами, за глибокими морями, за дрімучими лісами, за широкими степами в темному королівстві був колись Король-Лиходій. Найбільше він любив гроші та владу. Лиходій мав безліч палаців, підвали яких були забиті скринями із золотом та дорогоцінним камінням. Але йому було все мало. Він воював із сусідніми країнами, брехнею й підступом відбирав у них землі, щоб збільшити своє королівство.

сундук
Король-Лиходій завжди був одягнений у темні шати. Він ніколи не знімав чорні окуляри, бо не  міг терпіти сонячне світло. Вуха він завжди затикав ватою, щоб не чути співу птахів та сміху дітей. Взагалі діти, а надто щасливі діти, були його запеклими ворогами. Читать далее

Книжкове дерево

кндер2

Софійка не дуже любила читати. Звичайно, їй доводилося це робити — для школи. Підручники, хрестоматії, книги з позакласного читання… Вона була старанною ученицею й звикла добре виконувати всі завдання. Але читати книги, написані мовою, яка стала для неї останнім часом холодною й чужою — їй не дуже хотілося. Софійка навчалася в гімназії. Усі в школі — і вчителі, і учні, і навіть прибиральниці та сторож дядя Вася — всі розмовляли співучою, м’якою, рідною мовою.Раніше Софійка любила читати, і вдома в неї було багато книжок, але всі вона вже перечитала багато разів. Читать далее

Новорічні пригоди Зірочки

зве4Це сталося в переддень Нового року, у той час, коли трапляються дива.
Маленька Зірочка збиралася в гості на Землю, до своїх нових друзів. Вона вмилася  й  причесала свої золоті промінчики, щоб яскравіше сяяти в темряві. Тато дав їй з собою мішечок місячного пилу й подарунки для друзів – маленькі шматочки місячного каміння.
Він посадив Зірочку на маленьку хмарку, що летіла до Землі посипати її снігом, поцілував донечку й сказав:
— Передавай привіт від мене й сестер своїм друзям та привітай їх з Новим роком.
Щасливої дороги! Читать далее

Неслухняна Зірочка

зв18

Одного разу, і це сталося вже давно, на світ з’явилася нова маленька Зірочка. Спочатку вона спала весь час у своїй золотій колисці, а коли прокидалася, тато напував її молоком з Чумацького шляху. Минал день за днем, одна ніч змінювалася іншою, і Зірочка потихеньку зростала. Це була дуже весела Зірочка, вона променіла радістю та завзяттям, і скоро їй стало нудно в колисці.
Якось, коли тато пішов працювати на нічне небо, Зірочка вискочила з ліжка й підлетіла до віконця. Все небо затягло хмарами. Тато прийшов додому раніше, бо не було сенсу залишатися на роботі. Він помітив біля вікна свою маленьку Зірочку.

зве2 Читать далее

Дощик Кап та його друзі

до4

— Дощ пішов, — сказала мама, глянувши у вікно.
— Куди? — запитав тато. Він сидів у своєму улюбленому кріслі й читав ранкову газету. — Хто пішов?
— Дощ пішов, — повторила мама. — А Марійка з Бімкою пішли до моря прогулятися. Промокнуть…
…Дощ пішов. Дощик Кап теж пішов прогулятися. Він уже збігав у хлібний магазин і приніс на сніданок смачних м’яких булочок. Родина дощів поснідала, і мама-дощ відпустила сина погуляти.
Родина Капа мешкала в невеликому містечку біля моря. В останні роки з містом, та й взагалі зі всім півостровом, сталося щось незрозуміле — він став сірим, брудним, малолюдним. Тому у батьків Капа і сусідів-дощів було багато роботи : майже кожен день вони відмивали дороги й будинки від бруду й пилу, поливали дерева, траву й квіти, щоб місто не стало зовсім брудним і порожнім… Але їхній важкій праці не було видно кінця-краю.

Читать далее